Сейчас не об этом: Оля Цибульская о запахе мужчин, лучшем автомобиле для секса и лично созданном аромате

«Сейчас не об этом», — говорим мы героям нашей новой рубрики, привыкшим во всех интервью рассказывать о творчестве, новых проектах и достижениях на профессиональном поприще. Мы же предлагаем им отвлечься от рабочих дел, расслабиться и поболтать о несвойственных, философских или ироничных темах, которые они выбирают вслепую, вытягивая их из нашей вазы «на удачу». 

Новым героем рубрики стала певица и телеведущая Оля Цибульская. За чашкой кофе в кондитерской-библиотеке Sweet Book в отеле Riviera House она рассказала о том, почему удаляет друзей на фейсбуке в их день рождения, о лучшем автомобиле для секса, о внутренней дисциплине, об аромате первого поцелуя и о том, как она создала свой собственный парфюм. 

Guilty pleasure

Я видаляю у себе в фейсбуці друзів у день їхнього народження. Колись я займалася благодійністю у соціальних мережах – додавала у друзі всіх, хто стукався. В силу того, що моя робота пов’язана із публічною сферою, у мене є повідомлення від важливих людей, які я маю побачити. Але через таку кількість підписників, я часто їх пропускаю. Тому я визначила, що коли у людини день народження, я перевіряю переписку із ним. У випадку, коли розумію, що ми зовсім чужі люди – просто видаляю. Мене кожного разу мучить совість, але нічого особистого.

Я люблю брати чоловікові шкарпетки. Колись я йому подарувала великий різнокольоровий набір, і іноді, коли точно знаю, що до певного образу не вистачає якоїсь яскравої пари, то просто обираю необхідну, та одягаю навіть не спитавши. Мій чоловік дуже педантичний і нічого не розкидає по хаті, тому дуже біситься, коли пропадають його особисті речі.

Я – міс Склероз. Буває, що я три рази на місяць купую косметику, бо забуваю, куди я поділа косметичку. Тоді я телефоную менеджеру Маргариті, а вона обдзвонює всі локації, де я була останні два дні. А потім за тиждень я знаходжу шукану річ або у рюкзаку сина, чи в якихось пакунках та інших несподіваних місцях. І знову її гублю.

Запахи і аромати

Я ненавиджу запах інших чоловіків. Це не про парфуми. Просто в мене є здібність відчувати, як пахне людина. І коли це мужчина не з мого оточення, буває, що через неприємний аромат я швидко закінчую зустріч. Я не можу це пояснити. 

Кожний етап мого життя пов’язаний із певним запахом. Наприклад, при згадці про дитинство я відчуваю аромат маминого торту, який вона випікала, а перший поцілунок пов’язаний із запахом мого тодішнього дезодоранту. А запах дерева мені навіює згадки про дім бабусі. В її подвір’ї росте дуб, якому більше 120 років. Його посадив ще мій прадід. Тому коли моя енергія майже на нулі, я приїжджаю в село, знімаю взуття і сиджу під дубом хвилин 20, щоб знову наповнитися.

В мене багато парфумів. Я люблю специфічні аромати – чуттєві, а не просто солодкі чи свіжі. Обожнюю, коли аромат розкривається. Аромати кардамону, мускату, півоній та чорного гіркого шоколаду мене приваблюють. А ще більше – запахи класних чоловіків. Проте вдома має пахнути смачною їжею і теплом.

А ще я створила свій особистий аромат. Я познайомилася із парфумерами, які працюють із всесвітньо відомими брендами. І якось у Стамбулі за вечерею мені запропонували створити аромат, який мене надихає і робить чуттєвою. Назва «Body to Body» відсилає до моєї пісні про білу сукню. А сам аромат нагадує про мою першу жіночу і сміливу ніч, які масла та аромати я шукала, якої атмосфери хотіла. В інтимних стосунках я дівчина достатньо пізня, тому до того вечора готувалась свідомо, хотіла, аби все було ідеально. Ми з парфумерами це гармонійно поєднали, щоб кожна жінка могла відчути себе особливою та звабливою. 

Аромат для мене – це завжди щось особливе. Я впевнена, що ми навіть партнерів обираємо собі по запаху шкіри, волосся. Чоловік може закрити очі і не бачити тебе, закрити вуха та не чути, не читати твої смс. Але якщо ти класно пахнеш і з’явишся там, де є він, то він точно запам’ятає цей аромат. Я дуже хочу, щоб мій аромат об’єднав багатьох та подарував незабутні почуття. А там далі – як карта ляже. 

Автомобіль

Цьогоріч у мене була особлива історія з автомобілем. Я припаркувалася біля одного зі столичних парків у свій довгоочікуваний вихідний, аби прогулятися з чоловіком та дитиною. А коли ми повернулися  за дві години, я своєї машини не знайшла. В мене в голові пролетіли всі матюки, які я тільки знала. Але чесно кажучи, першу добу усвідомити цю ситуацію я не могла. Навколо мене була купа поліції, журналісти знімали сюжети, медіа розповсюджували інформацію, безліч людей писали мені в інстаграмі, мовляв, тримаємо за вас кулаки чи з нами теж таке траплялося. Але той факт, що машина зникла, для мене, людини яка крала лише сливи з сусідського дерева, був досить лякаючим. Потім я звиклася з цією історією. І коли пройшло два з половиною тижні, поліція повідомила, що машину знайшли. Тоді в мене почалася істерика. Я випила усі заспокійливі, які були в хаті, виридала, напевне, океан сліз і передавала хлопцям у формі велике спасибі. Я досі їм дякую, що моя «кицюнька» повернулась до мене. 

Вже після повернення машини ми їхали з сином, і раптом вмикаються мигалки, мене наздоганяють дві машини, та в рупор оголошують притиснутися до правого краю. І коли я зупинилася вони підходять і кажуть: «Це ви Оля Цибульська? Вам повернули машину? Можна з вами селфі?».

Найбільше на дорозі мене дратують «пісюни». Так я називаю хлопців, які виглядають наче чоловіки, але поводять себе зовсім не так: не пропускають, де мали б; махають всілякими пальцями, навіть якщо не праві.

За кермом люблю слухати класичну музику. Особливо, коли їду зі своїм PR-менеджером, тому що в неї Бах, Бетховен та Моцарт викликають справжню фобію. Коли вона чує віолончель чи ще якийсь класичний інструмент, вона завмирає та ледь не починає плакати. Не те щоб я любила робити людям боляче, просто мене ця історія дуже веселить. 

Коли я могла дозволити собі Смарт, я казала, що найкраще в житті – займатися сексом в Смарті. Згодом, коли мені трошки більшу машину подарував чоловік, я, звичайно, полюбила свою Тойоту. Періодично я катаюся на спортивних авто, бо швидкість — це моє. Нещодавно після місяця керування Лексусом я почала дивитися в ту сторону. Думаю, коли Нестор виросте, ми купимо спорткар, і будемо насолоджуватися швидкістю. Сподіваюся, до того часу в нас розбудують дороги. 

Іноді на світлофорах мене впізнають, підморгують. Зазвичай це хлопці 18+ або 70+, які думають, що можуть, або ЩЕ можуть. А решта просто привітно махає. Це круто, коли хтось тобі посміхається на світлофорі. 

Сон 

Колись я була однією з тих творчих людей, які могли спати всього 3-4 години і нормально себе почувати. Доки в тебе маленька дитина, то вибору немає і треба прокидатися, тільки-но Нестор казав: «Уааа!» Я й досі пам’ятаю той момент, коли Нестор почав спати цілу ніч, а я прокидалася і думала: «Нічого собі!» Від такого дивування я знаходила в собі стільки суперсили, що могла робити безліч усього. Та організм має певний ліміт, який важливо відчувати і розуміти, що тягнуться завжди до здорових, красивих та успішних. А це лише тоді, коли висипаєшся.

Я людина творча, й часто мені вночі і вірші пишуться, і музика, іноді й робота над проектами кипить. В такому режимі я живу тиждень, а потім знаходжу день-два, коли даю собі можливість виспатися без будильника.

Вдень я ніколи не досипаю ще. А суперсили спати в літаку в мене теж немає. Єдине, я масажний маніяк і в кожному місті, де буваю із виступами, можу знайти 45 хвилин, аби провести їх у релаксі, напівдрьомі. 

Суперсила 

Я б хотіла вміти зупиняти час. Для мене це найдорожча валюта з усіх, яку людство ще не встигло опанувати. Час летить дуже швидко і ми нічого з цим не можемо вдіяти. Так, ми навчилися боротися зі старістю, придумали косметичні процедури, але це не те. 

Якби я могла трохи призупиняти час, я би насолоджувалася кожним днем трішечки довше. Мені у добі не вистачає мінімум ще 24 години. Тоді я б встигала більше та якісніше. А без цієї сили все встигнути мені допомагають розумно розставлені пріоритети і розуміння, що встигнути все неможливо. 

Соціум зараз так побудований, що нам кажуть робити все тільки в задоволення, тоді ти будеш щасливий. Але як показує мій досвід людини, яка будує свій бізнес та жінки, яка намагається самостійно заробляти і хоче досягнути особистих цілей, я розумію, що часто у житті необхідно робити й те, що треба. Повинна бути внутрішня дисципліна, аби виробити особистий графік. Це стосується не тільки розкладу дня, а й інтересів та людей навколо мене.

Суперсила є в кожному українці. Треба не боятися відкрити її в собі, або правильно відчути серцем того, хто допоможе це зробити. Часто у стосунках кажуть, що я люблю тебе не за те, хто ти є, а ким я є поруч з тобою.

Фото: Ден Бобров

No Comments Yet

Leave a Reply

Your email address will not be published.